Mother tongue: Gogol′’s Pannochka, Pogorel′skii’s Monastyrka, and the Economy of Russian in the Little Russian Gothic

Robert Romanchuk


Slavic and East European Journal, vol. 62, no.2 (Summer 2018), pp. 272-292


This psychoanalytic paper follows a fictional vampire and her authorial effects across two key Gothic texts of “Little Russian literature,” the creolized writings of Ukraine in the first third of the nineteenth century. It tracks its quarry at two levels: that of Benveniste’s utterance (the said or written, a historicizable linguistic production) and that of his enunciation (saying or writing, an [unconscious] linguistic performative). At the first, literary-historical level, the eponymous heroine of Antonii Pogorel′skii’s 1830-33 Monastyrkamay be said to be the prototype of the “young mistress” in Gogol′’s 1835 “Vii,” if not the witch herself. Yet it does not go without saying (i.e., at the second, unconscious-performative level) that this pannochka enacts a melancholic linguistic economy across these texts that substitutes for the circulation of the Ukrainian language its incorporation and recycling in Russian. The paper thus proposes one answer to the question occasionally posed: “Why did Gogol′ write in Russian [and not in Ukrainian]?”


Mother tongue: Гоголівська панночка, «Монастирка» Погорільського та взаємосистема російської мови в малоросійській ґотиці

Роберт Романчук

 Ця психоаналітична стаття простежує постать і авторські дії літературної героїні-упириці у двох ключових ґотичних текстах «малоросійської літератури» (тобто в так званому «креолізованому» письменстві України першої третини 19-ого століття). За мету ставиться дослідити об’єкт на двох мовленнєвих рівнях Еміля Бенвеніста: на рівні вислову (сказаного чи написаного як мовленнєвого продукту на певному історичному етапі) і на рівні висловлювання (говоріння чи писання як несвідомого мовного перформативного акту). На першому літературно-історичному рівні однойменна героїня «Монастирки» Антонія Погорільського (1830-33) є, можна сказати, прототипом панночки гоголівського «Вія» (1835), якщо й не самою відьмою. Однак, на другому несвідомому перформативному рівні, не є недоречним говорити про панночку як про ініціаторку меланхолійної мовної взаємосистеми двох текстів, що замінює обіг української мови її поглинанням і рециркуляцією в російську. Таким чином стаття пропонує можливу відповідь на питання «Чому Гоголь писав російською, а не українською?», яке час від часу ставлять критики.


Robert Romanchuk is Associate Professor of Slavic in the Department of Modern Languages and Linguistics at Florida State University. He works in philology and psychoanalysis. His current monograph project is titled Gogol’s Mirgorod: Four Ways to Write a Perverse Symptom.