Toward a Cossack Gothic in Slavic Romanticism

Roman Koropeckyj


Slavic and East European Journal, vol. 62, no.2 (Summer 2018), pp. 255-271


May one speak of a “Cossack Gothic” as a distinct subgenre of romantic Gothic writing? The aim of this article is to answer this question in the affirmative by examining a cluster of works from the Polish, Russian, Little Russian, and Ukrainian literary traditions in which the figure of the Cossack and the space he inhabits are invariably associated with—or, better yet, themselves generate—tropes as well as topoi that are characteristic of romantic Gothic writing. As such, the Cossack Gothic cuts across national literatures, exceeding its place within the Gothic mode of each. Conversely, works that articulate the “Cossack theme” in these literatures—ranging generically from the historical novel, short story, and drama to the poetic tale and the ballad—are often infected to one degree or another with elements of the Gothic. The article examines relevant works by such writers as Seweryn Goszczyński, Juliusz Słowacki, Henry Krasiński, Jan Czyński, Orest Somov, Nikolai Gogol′, Hryhorii Kvitka-Osnov’ianenko, Oleksa Storozhenko, Faddei Bulgarin, and others as manifesting a Bakhtinian chronotope in the strict sense of the word, wherein the Ukrainian steppe and its Cossack inhabitants constitute an analogue to the Gothic castle, a liminal space that is neither Europe nor Asia, at once tilled and untilled, enclosed and open, civilized and uncivilized, agricultural and nomadic, and thus always susceptible to the eruption of the un- or supernatural. By this same Bakhtinian measure, the proliferation of Cossack Gothic texts in the first half of the nineteenth century is determined historically, that is, it may be viewed as symptomatic (a kind of “return of the repressed”) of sociocultural turmoil in the southeast Slavic world in the wake of the partitions of Poland and the concomitant emergence of Ukrainian national (hence historical) consciousness.


До питання козацької ґотики в слов’янському романтизмі

Роман Коропецький

Чи можна говорити про «козацьку готику» як про окремий жанр романтичного готицизму? Мета цієї статті – дати  позитивну відповідь на це питання, розглянувши ряд творів польської, російської, малоросійської та української літератури, в яких постать козака та його оточення, незмінно пов’язані, або точніше, самі породжують тропи, а також топоси, характерні для романтичної готичної літератури. Таким чином, «козацька готика» з’являється у кожній з національних літератур як одна з рис готичного роману, і навпаки, твори на «козацьку тему» в цих літературах часто «заражені» в тій чи іншій мірі елементами готики. У статті розглядаються твори таких письменників, як Северин Ґощинський, Юліюш Словацький, Генрі Красінські, Ян Чинський, Орест Сомов, Микола Гоголь, Григорій Квітка-Основ’яненко, Олекса Стороженко, Фаддей Булгарін та інші, в яких проявляється бахтінівський хронотоп (в прямому значенні цього терміна), в якому український степ та козаки, які в ньому мешкають, становлять аналог готичного замку – лімінальний простір, який не є ні Європою, ні Азією, одночасно оброблений і дикий, огороджений і відкритий, цивілізований і нецивілізований, землеробський та кочовий, де завжди є можливість появи не- або надприродного. За цим же бахтінівським принципом зростання кількості козацьких готичних текстів у першій половині ХIХ століття зумовлене історично, і таким чином, це можна розглядати як свого роду “повернення репресованого” внаслідок соціокультурних потрясінь на південному сході слов’янського світу, супроводжуючих поділи Польщі та одночасну появу української національної (отже й історичної) свідомості.


Roman Koropeckyj is a professor of Slavic, East European and Eurasian Languages & Cultures at the University of California, Los Angeles. He is the author of two award-winning books on Adam Mickiewicz and of numerous articles on Polish, Ukrainian, and Little Russian literatures. He is also editor of the Polish, Ukrainian, and Belarusian desks of the online Literary Encyclopedia.